IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосування препарату

ДИЛТІАЗЕМ-РЕТАРД

(DILTIAZEMUM-RETARD)

Загальна характеристика:

міжнародна та хiмiчна назви: дилтіазем;D-цис-3-Ацетокси-2,3-дигідро-5-[2-(диметил аміно) етил]-2-(2-метоксифеніл)-1,5-бензотіазепін-4(5Н)-она гідро хлорид;

фiзико-хiмiчнi властивостi: таблетки кремового кольору, верхня і нижня поверхні яких опуклі; на одну з поверхонь нанесена риска для поділу; на поверхні таблеток допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить дилтіазему гідро хлориду – 0,09 г;

допоміжні речовини: віск монтановийгліколевий, целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, олія вазелінова, магніюстеарат, ойдрагіт RL 100, ойдрагіт RS 30 D.

Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Код АТС С 08D B01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дилтіазем є антагоністом кальцію бензотіазепінового ряду, має антиангінальну, анти аритмічну таантигіпертензивну дію. Механізм дії препарату зумовлений пригніченням переходу іонів кальцію до клітин серцевого м’яза та периферичних судин за рахунок блокування повільних кальцієвих каналів. Дилтіазем зменшує скоротливість міокарда та його потребу в кисні, викликає сповільнення атріовентрикулярноїпровідності, деяке зменшення частоти серцевих скорочень, розширення коронарних артерій, підвищення коронарного кровообігу. Дилтіазем зменшує напруження гладкої мускулатури периферичних артерій та периферичний опір, що викликає гіпотензивний ефект. За дією близький до верапамілу, але дещо сильніше діє нам’язи судин. Порівняно з ніфедипіном менш виражена периферична вазодилятаторнадія та рефлекторна тахікардія.

Фармакокінетика. Дилтіазем-ретард – є пролонгованою формою і, на відміну від звичайних препаратів дилтіазему, забезпечує повільне вивільнення діючої речовини (за рахунок спеціальної системи для контрольованого вивільнення – геоматрикс) протягом 24 годин. ТаблеткиДилтіазем-ретард добре всмоктуються (80–90%). Абсорбція починається через 1годину після вживання. Біодоступність препарату становить 40–50% (завдяки вираженому ефекту “першого проходження” крізь печінку; при довго тривалому застосуванні та при дозах, які збільшуються вона може підвищуватися). Максимальна концентрація реєструється в крові в середньому через 3 години після прийому. Зв’язок з білками плазми – 70–80%. Інтенсивно метаболізується впечінці шляхом деацетилювання та деметилювання (при участі цитохрому Р 450) з утворенням активного метаболіту дезацетилдилтіазему, який визначається у плазмів 5–10 разів меншій концентрації, ніж вихідний препарат, та має в 2–4 разименшу активність. Проникає в грудне молоко. Період напів виведення (T1/2) двохфазний: ранній – 20–30 хвилин та кінцевий – 3,5 години (5–8 годин – при високих та повторних дозах). Після досягнення максимальної концентрації T1/2становить 5–10 годин. Виводиться переважно з жовчю (65%) і меншою мірою нирками (35%). У хворих з печінковою недостатністю подовжується період напів виведення (T1/2) та збільшується біодоступність.

Показання для застосування. Лікування артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця; профілактика нападів стенокардії, у тому числі стенокардії Принц метала і стенокардії після інфаркту міокарда (коли протипоказані β-адреноблокатори).

Спосіб застосування та дози. Режим дозування таблеток Дилтіазем-ретардвстановлюється для кожного хворого індивідуально, враховуючи показання, ефективність та чутливість до препарату. Звичайно починають приймати по 1таблетці 2 рази на день, при недостатній ефективності дозу збільшують до 2таблеток 2 рази на день. Вища добова доза препарату становить 360 мг на день. Таблетки Ділтіазем-ретард слід приймати перед їжею, проковтувати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води.

Побічна дія. При застосуванні препарату у великих дозах можливий розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, атріовентрикулярної блокади, поява симптомів серцевої недостатності. В окремих хворих можуть виникати набряки нижніх кінцівок, кропив’янка, гіперемія шкіри обличчя, депресія, стомленість, запаморочення, головний біль, висипання. В поодиноких випадках розвиваються побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, нудота, пронос, запор, печія, транзиторне підвищення в крові печінкових трансфер аз, гіперкреатинінемія, тромбоцит опенія. При довго тривалому застосуванні можливі гіперплазія ясен та екстра пірамідні порушення (паркінсонізм).

Протипоказання. Виражена брадикардія (частота пульсу менше 55 ударівна хвилину), синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярна блокада IIі III ступеня (за винятком хворих з кардіостимулятором), кардіогенний шок, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність II–III стадії, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта або синдром Лауна-Ганонга-Левина, інфаркт міокарда з ознаками лівошлуночкової недостатності, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм. рт. ст.), виражені порушення функції печінки танирок, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до препарату. Не рекомендується призначати дітям до 14 років. З обережністю призначають приатріовентрикулярній блокаді I ступеня.

Передозування. У разі передозування можливий розвиток артеріальноїгіпотензії, брадикардії, блокади або зупинки серця.

Лікування: промивання шлунка, штучне блювання, активоване вугілля. При брадикардії – атропін (0,6–1 мг), ізопреналін, встановлення водія ритму; при серцевій недостатності – допамін, добутамін, діуретики, строфантин внутрішньо венно; при гіпотензії – вазопресорнізасоби, інше симптоматичне лікування. У разі тяжкої брадикардії можна застосовувати електростимуляцію.

Особливості застосування. Слід з обережністю призначати таблеткиДилтіазем-ретард хворим з атріовентрикулярною блокадою I ступеня, з порушеннямшлуночкової провідності та пацієнтам, схильним до гіпотензії. У хворих може змінюватись електрокардіограма (подовжуватись інтервал РQ). Хворі похилого віку, з ризиком розвитку симптомів серцевої недостатності, можуть виявляти підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування. Хворим із порушенням функції печінки та нирок таблетки Дилтіазем-ретард слід призначати у зменшеній дозі під контролем лікаря, у зв’язку зі збільшенням періоду виведення препарату з організму. Якщо під час терапії пацієнт потребує хірургічного лікування під загальним наркозом, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться. Дилтіазем-ретард у терапевтичних дозах не впливає на здатність керувати транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливо призначати у поєднанні з нітратами, антикоагулянтами, діуретиками, цукрознижувальними препаратами. Слід враховувати, що при одночасному призначенні таблеток Дилтіазем-ретард з іншими гіпотензивними препаратами можливе надмірне зниження артеріального тиску. Поєднання з β-блокаторами є небезпечним – негативний вплив на інотропнуфункцію серця, провідну систему. За умови необхідності такої комбінації потрібно забезпечити відповідний медичний нагляд. Потенційно небезпечним єпоєднане призначення таблеток з хінідином, дигоксином, карбомазепіном, циклоспорином, теофіліном, вальпроєвою кислотою. Блокатори гіста мінових Н2-рецепторі впри поєднаному призначені викликають підвищення, а препарати, що є індукторамимікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн), зниження концентрації дилтіазему в крові. Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект дилтіазему. Засоби для інгаляційного знеболю вання (похідні вуглеводнів) можуть посилювати артеріальну гіпотензію. Посилює кардіодепресивну дію загальниханестетик ів. Можливе посилення нейротоксичної дії препаратів літію (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Алкоголь сприяє різкому зниженню артеріального тиску та негативній інотропній дії на серце. Індометацин, естрогени, симпатоміметичні засоби знижують гіпотензивний ефект. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС. Зберігати в недоступному длядітей місці. Термін придатності – 3 роки.