Трілептал (окскарбамазепін) 60 мг/мл суспензія 250 мл

Опис Трілептал (окскарбамазепін) 60 мг/мл суспензія 250 мл

Фармакологічна дія

Протиепілептичний засіб. Фармакологічна активність обумовлена ​​насамперед дією метаболіту – моногідроксипохідного (МГП) окскарбазепіну. Механізм дії окскарбазепіну та його метаболіту пов'язаний, в основному, з блокадою потенціал-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації перезбуджених мембран нейронів, інгібування виникнення серійних нейрональних розрядів та зниження синаптичного проведення імпульсів.

Реалізації протисудомної дії сприяє підвищення провідності іонів калію та модуляція кальцієвих каналів, що активуються високим потенціалом мембрани. Не було виявлено значної взаємодії з нейромедіаторами мозку чи зв'язування з рецепторами. В експериментальних дослідженнях було показано, що окскарбазепін та його метаболіт мають виражену протисудомну дію.

Ефективність окскарбазепіну при епілептичних нападах була продемонстрована як при монотерапії, так і при застосуванні окскарбазепіну у складі комбінованої терапії у дітей та дорослих.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо окскарбазепін повністю всмоктується та значною мірою метаболізується з утворенням фармакологічно активного метаболіту – 10-моногідроксипохідного. Після одноразового прийому окскарбазепіну, залежно від застосовуваної лікарської форми, Cmax метаболіту у плазмі становить 24.9-34 мкмоль/л, середня година її досягнення – близько 4.5-6 рік. У фармакокінетичних дослідженнях показано, що у плазмі крові визначається 2% окскарбазепіну та 7; решта припадає на вторинні метаболіти, що швидко виводяться з плазми крові.

Зв'язування метаболіту з білками плазми, переважно з альбуміном, становить близько 40 %. У терапевтичному діапазоні рівень зв'язування не залежить від концентрації препарату у сироватці крові. Окскарбазепін та МГП не зв'язуються з α1-кислим глікопротеїном. Здається Vd – 49 л. Сss МГП у плазмі досягаються на 2-3 день при прийомі окскарбазепіну 2 рази на день. У рівноважному стані фармакокінетичні параметри МГП лінійні та дозозалежні у діапазоні добових доз 300 мг – 2400 мг.

Окскарбазепін швидко метаболізується цитозольними ферментами печінки до фармакологічно активного метаболіту МГП, що піддається подальшій глюкуронізації. Незначні кількості МГП (близько 4% дози) окислюються з утворенням неактивного метаболіту – 10, 11-дигідроксипохідне (ДГП).

Окскарбазепін виводиться у вигляді метаболітів переважно почками (95%), менше 1% виводиться у незміненому вигляді. Приблизно 80% виведених метаболітів становить МГП, з них 49% складають глюкуроніди і 27% - незмінень МГП. ДГП виводиться у незміненому вигляді (близько 3%), кон'югати окскарбазепіну становлять 13%. Близько 4% дози виводиться із калом.

Окскарбазепін швидко виводиться з плазми крові, що здається T1/2 становить 1.3 – 2.3 рік. Здається T1/2 МГП становить середньому 9.3±1.8 рік.

Існує лінійна залежність ниркового кліренсу МГП від кліренсу креатиніну. При КК менше 30 мл/хв після одноразового прийому 300 мг окскарбазепіну T1/2 МГП збільшується до 19 годин, а AUC збільшується вдвічі.

Кліренс МГП, скоригований за масою тіла, у дітей знижується зі збільшенням віку та маси тіла, наближаючись до кліренсу дорослих. Кліренс, скоригований за масою тіла, у дітей віком від 1 місяця до 4 років на 93% вище, ніж у дорослих. Внаслідок цього передбачається, що AUC МГП у дітей цієї вікової групи буде в 2 рази меншою від такої у дорослих при застосуванні однакових доз (при коригуванні по масі тіла). Кліренс, скоригований за масою тіла, у дітей віком від 4 до 12 років на 43% вищий, ніж у дорослих. Передбачувана AUC МГП у дітей цієї вікової групи становить 2/3 від такої у дорослих при застосуванні однакових доз (при коригуванні за масою тіла). Передбачається, що у дітей віком від 13 років і старших за рахунок збільшення маси тіла кліренс МГП, скоригований за масою тіла, відповідає кліренсу МГП у дорослих.

Після прийому окскарбазепіну в одноразовій дозі 300 мг або багаторазово в дозі 600 мг/добу у здорових добровольців у віці 60-82 років Сmax у плазмі крові та значення AUC для МГП були на 30-60% вищими порівняно з тими ж показниками у молодих добровольців (18).

В організмі вагітних жінок відбувається ряд фізіологічних змін, які можуть призводити до поступового зниження рівня МГП у плазмі при вагітності.

Показання до активних речовин препарату Трилептал®

Прості та складні парціальні епілептичні напади з вторинною генералізацією або без неї у дорослих та дітей віком від 1 місяця та старших.

Генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади у дорослих та дітей віком від 2 років та старше.

Приймають усередину.

Початкова доза – 8-10 мг/кг маси тіла/добу. Далі дозу коригують залежно від схеми лікування, віку пацієнта, ефективності лікування функції почок.

Для пацієнтів з порушеннями функції нірок (КК менше 30 мл/хв) потрібна корекція початкової дози та режиму дозування.

Побічна дія

Найчастіше (≥ 10%): сонливість, біль голови, запаморочення, диплопія, тошнота, блювання, відчуття втоми.

З боку системи кровотворення: іноді – лейкопенія; дуже рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, що супроводжуються лихоманкою та висипом (в т.ч. і поліорганні порушення). При розвитку реакцій підвищеної чутливості можливе ураження кровоносної та лімфатичної систем (еозинофілія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, спленомегалія), м'язів та суглобів (міалгія, набряки у ділянці суглобів, артралгія), нервна системаєнце легень, бронхоспазм, інтерстиціальне запалення), відхилення від норми показників функції печінки, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин: часто – гіпонатріємія; дуже рідко – клінічно значуща гіпонатріємія (концентрація натрію

З боку центральної нервної системи: дуже часто – сонливість, головний біль, запаморочення; часто – атаксія, тремор, ністагм, порушення уваги, амнезія; сплутаність свідомості, депресія, апатія, ажитація, емоційна лабільність

З боку органів чуття: дуже часто – диплопія; часто – порушення зору, затуманювання зору, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, AV-блокада, артеріальна гіпертензія.

З боку травної системи: дуже часто – тошнота, блювання; часто – діарея, запор, біль у животі; іноді – підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації ЛФ у крові; дуже рідко - панкреатит та/або підвищення рівня ліпази та/або амілазі, гепатит.

Дерматологічні реакції: часто – висипання, алопеція, акне.

Алергічні реакції: іноді – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), багатоформна еритема.

Інші: дуже часто – почуття втоми; часто – астенія; дуже рідко - системна червона волчанка.

Діти віком до 4 років: дуже часто (11%) – сонливість; часто (≥1% -

Протипоказання до застосування

Дитячий вік віком до 3 років; Підвищена чутливість до окскарбазепіну.

Застосування при вагітності та грудному віці.

Досвід застосування при вагітності обмежень. Наявні повідомлення свідчать про можливу зв'язок прийому окскарбазепіну при вагітності з розвитком вроджених дефектів (наприклад, вовча паща).

В експериментальних дослідженнях при застосуванні окскарбазепіну в токсичних дозах відзначалося збільшення ембріональної смертності, замедлення та порушення розвитку та зростання плоду. Якщо пацієнтка планує завагітніти або завагітніла під час застосування окскарбазепіну, а також при виникненні питання застосування окскарбазепіну при вагітності необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливий ризик для плоду, особливо у І триместрі вагітності.

При вагітності слід застосовувати окскарбазепін у мінімальній дозі.

При достатній клінічній ефективності у жінок дітородного віку окскарбазепін слід застосовувати як монотерапію.

При вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування, оскільки прогресування захворювання може негативно впливати на матір та на плід.

Відомо, що за вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Протиепілептичні засоби можуть посилювати цей дефіцит, що становить одну з можливих причин порушення розвитку плода, тому рекомендується додатковий прийом препаратів фолієвої кислоти.

При застосуванні вагітності необхідно враховувати, що фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі вагітної, можуть призводити до поступового зниження концентрації активного метаболіту в плазмі крові. Для досягнення максимального контролю симптомів захворювання необхідно регулярно оцінювати клінічний ефект окскарбазепіну та визначати концентрацію метаболіту у плазмі крові. Визначення концентрації МГП у плазмі також рекомендується проводити у післяпологовому періоді, особливо у разі, якщо при вагітності дозу окскарбазепіну підвищували.

Є повідомлення про те, що застосування протиепілептичних препаратів при вагітності може спричинити підвищену кровоточивість у новонароджених. Як запобіжний засіб рекомендується призначення витамину K1 в останні кілька тижнів вагітності, а також новонародженим, матері яких отримували окскарбазепін.

Окскарбазепін та МГП проникають через плацентарний бар'єр та виділяються з грудним молоком. Відношення концентрацій у молоці та плазмі склало 0.5 для обох речовин. Оскільки вплив на новонароджених окскарбазепіну та МГП, що надійшли з молоком матері, невідомо, чи не слід застосовувати окскарбазепін у період грудного вигодовування.

Особливі вказівки

З обережністю застосовувати у пацієнтів із відомою гіперчутливістю до карбамазепіну, т.к. у цієї групи пацієнтів приблизно у 25-30% випадків можуть розвиватися реакції гіперчутливості на окскарбазепін. У пацієнтів, які не мають в анамнезі вказівок на гіперчутливість до карбамазепіну, також можливе розвиток реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін, включаючи поліорганні порушення. У разі розвитку реакцій гіперчутливості негайного типу окскарбазепін слід негайно скасувати назначити альтернативну терапію.

З обережністю застосовувати у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.

У пацієнтів з порушеннями функції нірок і мають низьку концентрацію натрію в сироватці крові, або у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що сприяють виведенню натрію з організму (діуретики, препарати, що впливають на секрецію АДГ), до початку терапії окскарбазепіном слід визначати концентрацію натрію. Надалі слід контролювати концентрацію натрію у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та далі щомісяця протягом 3 місяців або за необхідності. З особливим увагою до цих факторів ризику слід ставитися у пацієнтів похилого віку. За необхідності призначення діуретиків та інших препаратів, що знижують концентрацію натрію в сироватці крові, пацієнтам, які отримують окскарбазепін, слід дотримуватись тих самих рекомендацій. З появою клінічних симптомів, які дозволяють запідозрити гіпонатріємію, слід виміряти концентрацію натрію у сироватці крові. Для решти пацієнтів вимірювання концентрації натрію в сироватці може здійснюватися під час проведення рутинних аналізів крові.

При розвитку симптомів вираженого пригнічення кістковомозкового кровотворення необхідно розглянути питання про відмінність окскарбазепіну.

У пацієнтів, які отримували протисудомні засоби, рідко відзначалися епізоди суїцидальної поведінки та мислення. Механізм підвищення ризику суїциду у цієї категорії пацієнтів не встановлено. Тому на всіх стадіях лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують окскарбазепін.

Необхідно контролювати масу тіла у всіх пацієнтів із сердечною недостатністю для своєчасного визначення затримки рідини. При затримці рідини або прогресуванні симптомів серцевої недостатності слід визначати концентрацію натрію у сироватці крові. У разі гіпонатріємії слід обмежити кількість споживаної рідини. При застосуванні окскарбазепіну в дуже поодиноких випадках можливе порушення серцевої провідності, тому в період лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з попередніми порушеннями провідності (AV-блокада, аритмія).

При застосуванні окскарбазепіну дерматологічні реакції спостерігалися як у дітей, так і у дорослих та розвивалися в середньому через 19 днів після початку лікування. Є окремі повідомлення про випадки рецидиву реакцій шкіри при відновленні прийому окскарбазепіну. При розвитку шкірних реакцій на фоні застосування окскарбазепіну слід розглянути питання щодо його скасування та призначення іншого протиепілептичного засобу.

При підозрі на гепатит необхідно розглянути питання про відмінність окскарбазепіну.

Як і будь-які інші протиепілептичні препарати, окскарбазепін слід відмінювати поступово через ризик збільшення частоти судомних нападів.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Пацієнтам, у яких на фоні застосування окскарбазепіну виникає запаморочення, сонливість або інші порушення центральної нервної системи, не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами під час лікування.